January 27th, 2020

Нечуй-Левицкий...



«…Свои взгляды писатель изложил в статье "Современный газетный язык Малороссии" и брошюре "Кривое зеркало "украинской мовы"". Он протестовал против искусственной полонизации "украинской мовы", замены народных слов иноязычными, приводил конкретные примеры Так, вместо народного слова "держать", указывал Нечуй-Левицкий, вводят слово "тримати", вместо народного "ждать" - слово "чекати", вместо "предложили" - "пропонували", вместо "ярко" - "яскраво", вместо "обида" - "образа", вместо "война" - "війна" и т д. Известное еще из языка киевских средневековых ученых слово "учебник" Грушевский и К° заменили на "підручник", "ученик" - на "учень", вместо "на углу" пишут "на розі" ("и вышло так, что какие-то дома и улицы были с рогами, чего нигде в Малороссии я еще не видел").

Или вот, к примеру:

«Недостача елеґантности, естетичности, фантазії й глибокого серця зразу дає впізнати великоруські поетичні твори, по більшій частці холодні, як полярний лід, і монотонні, як снігове полярне поле. Пушкінові поеми неначе чудові цяцьки, вирізані з льоду, і такі холодні, як лід…»

Но зато:

«…в творах національного українського поета Шевченка, в котрого, окрім фантазії, кожна стрічка, кожне слово ніби обмочене в чуття, ніби тільки що вилинуло з самої глибині серця…»